ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЇ У НАВЧАННІ

ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

На сьогодні змінилися вимоги до освіти. Сучасне і майбутні покоління потребують динамічної системи освіти, яка була б тісніше пов`язана з їхнім життям, з тими проблемами, які це життя у всезростаючому темпі ставить перед людиною. Звичайно, використання інформаційних технологій не вирішить всіх питань як у освіті, так і в повсякденному житті. Але вони можуть допомогти викладачу найбільш ефективно використати навчальний час занять та до його підготовки. Комп`ютери стали невід`ємною частиною реальності. Майбутня професійна діяльність більшості студентів буде пов`язана з використанням комп`ютерної техніки. Розв'язуючи певні завдання у трудовій діяльності та в особистому житті, всі вони неминуче зіткнуться з дедалі зростаючою різноманітністю складних пристроїв, що функціонують на основі ЕОМ. Студентам слід звикнути до того, що комп’ютер це звичайний пристрій, використання якого допомагає йому отримувати нові знання. А з точки зору освіти і викладача, який не навчає інформатиці, – універсальний технічний засіб навчання і універсальний засіб для підготовки методичного забезпечення занять. Використання обчислювальної техніки в навчальному процесі повинно бути логічно і методично обґрунтовано. А оскільки головною дієвою особою на заняттях залишається (і мабуть ще довго буде залишатися) викладач, то йому і вирішувати яку роль повинна відігравати ЕОМ у справі допомоги студентам у оволодінні знаннями. Необхідно провести оновлення системи підготовки з інформаційних технологій у вищих навчальних закладах, зробивши її орієнтованою на практичне використання комп’ютерних систем у навчальному процесі відповідно до фаху майбутнього випускника Перепідготовку викладачів з врахування зазначених вимог проводиться в університеті з 2010 року. Зміст навчальних програм за цей час декілька разів оновлювався в залежності від існуючої матеріальної бази, програмного забезпечення, тенденції реформування освіти в Україні. Зараз ми схиляємось до того, що подібну підготовку повинні отримати всі викладачі закладу. Основи використання інформаційно-комунікаційних технологій в навчальному процесі. Методика використання інформаційно-комунікаційних технологій навчання – наука про мету, зміст, методи, форми і засоби використання інформаційних технологій у навчально-виховному процесі. Вона спирається на філософію і психологію з їх теорією пізнання, на дидактику, що розробляє основні закономірності процесу навчання і широко використовує знання з інформатики. Термін "методика" за словником визначається як "вчення про викладання певної науки, предмета" або в більш широкому розумінні як "сукупність взаємопов’язаних способів та прийомів доцільного проведення будь-якої роботи". Термін "інформаційно-комунікаційні технології навчання" почав використовуватись у науковій літературі порівняно недавно. Синонімічними виразами, що тісно пов’язані з поняттям "інформаційно-комунікаційні технології навчання" є такі як "нові інформаційні технології навчання", "сучасні інформаційні технології навчання", "комп’ютерні технології навчання", "електроннокомунікативні системи, засоби і технології навчання" тощо. Це говорить про відсутність повної усталеності термінології. Разом з тим останнім часом науковці все частіше вживають термін "інформаційно-комунікаційні технології навчання". Інформаційно-комунікаційні технології навчання. Технологія — наука про способи розв'язання задач людства за допомогою технічних засобів [1]. За тлумачним словником "технологія – сукупність способів обробки чи переробки матеріалів, інформації, виготовлення виробів, проведення різних виробничих операцій, надання послуг тощо." Відповідно "інформаційні технології" – це технології, що тією чи іншою мірою реалізують інформаційні процеси: збирання, накопичення, зберігання, передавання, опрацювання та представлення (відображення) інформації. Інтернет-енциклопедія (Вікіпедія) визначає ІТ як технології, пов'язані зі створенням, зберіганням, передаванням, опрацюванням і управлінням інформацією або як сукупність методів, виробничих процесів та програмно-технічних засобів, об’єднаних у технологічний ланцюжок, що забезпечує виконання інформаційних процесів з метою підвищення їхньої надійності та оперативності і зниження трудомісткості ходу використання інформаційного ресурсу. Слово "комунікаційні" терміну «інформаційно–комунікаційні технології» підкреслює підвищення в останні роки ролі комп’ютерних мереж у забезпеченні реалізації інформаційних процесів. Отже, інформаційно-комунікаційні технології навчання (ІКТН) – це сукупність методів і технічних засобів застосування інформаційних технологій на основі комп'ютерних мереж і засобів зв'язку для забезпечення ефективного процесу навчання. Методика застосування інформаційно-комунікаційних технологій навчання як наука досліджує навчально-виховний процес з метою встановлення фактів, визначення зв’язків і закономірностей, прогнозування наслідків використання ІКТ в освіті, що дозволить покращити ефективність навчально-виховного процесу. Об’єктом методики застосування інформаційно-комунікаційних технологій у вищій школі є процес навчання студентів в умовах сучасних навчальних закладів. Предметом методики застосування інформаційно-комунікаційних технологій у вищій школі є педагогічні та технічні умови за яких застосування інформаційно-комунікаційних технологій підвищує ефективність навчання. Серед основних факторів, що впливають на якість життя, не тільки визначає рівень життя, а й інколи виживання людини, є здатність приймати стратегічні рішення в ситуації невизначеності, тобто здатність знайти інформацію потрібну для правильної оцінки ситуації, вміти її опрацювати, прийняти рішення і довести це рішення до виконавців. Реалізувати це з швидкістю, необхідною в сучасному суспільстві можливо лише за допомогою ІКТ. Використання ІКТ потребує створення нової освітньої парадигми. Загальновизнано, що студент повинен бути активним учасником навчального процесу. Засобами інформаційних і комунікаційних технологій реально помістити цей принцип дидактики в основу всього навчального процесу. У результаті повинні змінитися відносини студент-викладач, студент-студент, студентнавколишнє середовище, студент-джерела інформації. Головним завданням навчання стає не передача студентові певної суми знань, а формування умінь здобувати і опрацьовувати нові дані, формування навичок мислення високого рівня: аналізувати, синтезувати, оцінювати. Згідно зі статистичними даними, близько 80% навчальних занять виконуються за системою: викладач розповідає – студент уважно слухає. Такі студенти максимально засвоюють зміст отриманих від викладача повідомлень і стають "відмінниками". Але таких студентів не більше двадцяти відсотків. Інші – не можуть сприймати повідомлення в такому вигляді і приречені стати "студентами з низьким рівнем навчальних досягнень". Ці студенти орієнтовані на засвоєння знань через емпіричну практичну діяльність. І на допомогу їм повинні прийти технології, засновані на дослідницькій діяльності, в ході якої відбувається пошук рішень і висування та підтвердження гіпотез. Ця технологія повинна реалізуватися з використанням методів наукових досліджень адаптованих до можливостей студентів: спостережень, вимірювань, експериментів, дослідів, опитувань тощо. Завдяки ІКТ і навчальним гіперсередовищам колишні "відстаючі" мають можливість оволодіти цими операціями в своєму "темпі". Використання гіперсередовищпередбачає цілий ряд додаткових ланок і проміжних етапів у процесі переходу від операцій символьного до операцій образного мислення. Засоби навчання найбільш ефективні, коли вони стають органічним елементом процесу навчання, забезпечуючи реалізацію навчальних цілей. Окремі дослідники, на підставі аналізу навчальної діяльності, яка реалізується в навчальному середовищі, де активно використовуються інформаційнокомунікаційні технології, вказують на зміну у стосунках "викладач-студент" у бік гуманізації, на створення взаємин між викладачем і студентом на основі співробітництва, з більш активною роллю студента в процесі навчання. І далі, враховуючи зміну функцій інформаційно-комунікаційних технологій у навчальному процесі, їх вирішальну роль у створенні нового освітнього середовища, включення до системи відношення "викладач-студент" пропонується вводити до сучасної дидактичної моделі як реальний суб’єкт – середовище, засноване на цифровому представленні інформації, даних і знань, на локальних і глобальних мережних можливостях доступу до них. Сучасний персональний комп’ютер, як універсальний засіб навчання. Персональний комп’ютер (ПК) все більш активно використовується в освіті. З додатковими пристроями: сканером, принтером, цифровою відео і фотокамерою, системою відтворення звуку і, звичайно, при наявності відповідного програмного забезпечення, персональний комп’ютер надає викладачу засоби для зберігання і відтворення тексту, статичних графічних зображень, динамічних графічних зображень, звуку, аудіовізуальних розробок, проведення програмованого навчання і здійснення контролю за рівнем навчальних досягнень студентів. Серед системного програмного забезпечення особливе місце посідають операційні системи (ОС). Без операційної системи функціонування сучасного комп’ютера неможливе. У сучасних комп’ютерах використовуються операційні системи Windows, Linux, Unix, MacOS, Netware, Palm OS та інші. Сервісні програми – це програми, що призначені для діагностування апаратної і програмної складових комп’ютера, і, при необхідності, усунення недоліків і оптимізації його роботи. Ці програми називають утилітами (англ. utility – корисність). Такими програмами, наприклад, є: комплекс програм Norton Utilities, SiSoft Sandra, Dr. Hardware, антивірусні програми, програмиархіватори та інші. Програми-оболонки – це спеціальні програми, що призначені для створення користувачеві додаткових зручностей при обміні повідомленнями між користувачем і системами комп’ютера. Такими програмами, наприклад, є: Norton Commander, Volkov Commander, FAR manager, Total Commander та інші. Прикладне програмне забезпечення – це програми, призначені для розв’язування конкретних задач опрацювання даних, з якими користувач стикається в своїй діяльності. Їх поділяють на прикладні програми загального і спеціального призначення. До прикладних програм загального призначення відносять програми, які можуть застосовуватися в різних галузях людської діяльності для опрацювання текстів, малюнків, баз даних, електронних таблиць, створення презентацій тощо. Серед навчальних систем виділяють такі типи: 11 1. Тренувальні – призначені для закріплення знань, умінь і навичок. 2. Когнітивні – орієнтовані на засвоєння понять, які служать для забезпечення організації навчального процесу відповідно до систем програмованого навчання. 3. Проблемного навчання – орієнтовані на навчання, що передбачає реалізацію навчально-пізнавальних задач і принципи непрямого управління навчальним процесом. 4. Імітаційні і моделюючі – які призначені для імітації і моделювання різноманітних процесів, явищ, ситуацій суспільного життя людини тощо. 5. Ігрові – навчальні системи, у яких гра використовується як форма і метод для досягнення певних навчальних цілей. 6. Довідниково-інформаційні – бази знань, словники, енциклопедії, інформаційно-пошукові системи тощо. Навчальні системи за способом обміну повідомленнями між студентом і навчальною системою і виділяють синхронні і асинхронні системи. У синхронних системах навчання жорстко визначено по термінах проведення і також доволі жорстко регламентується викладачем. У асинхронних системах студент більш самостійний у виборі термінів початку і завершення роботи з навчальною системою, у послідовності опрацювання навчального матеріалу. Сучасні асинхронні навчальні системи базуються на інформаційно-комунікаційних технологіях. До таких систем належать електронні підручники (посібники), автоматизовані навчальні системи, автоматизовані навчальні курси, експертні навчальні системи та інші, що мають засоби електронної комунікації: електронної пошти, веб-ресурсів, архівів файлів, відео конференцій, форумів, чатів тощо. Незважаючи на те, що педагогічні програмні засоби розробляються вже порівняно давно, чіткої їх класифікації і чітких вимог до їх структури і змісту до цього часу немає. У реальній освіті, як показує практика, потрібні електронні реалізації засобів навчання, які надають викладачу можливість використання переваг інформаційно-комунікаційних технологій. До таких засобів за аналогією зі стандартними засобами навчання слід віднести: електронний посібник – електронне навчальне видання, яке доповнює або частково замінює підручник (не електронний, а звичайний) у поданні навчального матеріалу з певного предмету, курсу, дисципліни або окремого його розділу.